Кабінет психолога

Москаленко Інна Миколаївна

практичний психолог в КЗПО “Олександрівський ЦДЮТ”

 

“Як підтримати дитину, коли її тато чи мама на війні”

Більшість дітей та підлітків переживають сильний стрес, коли тато чи мама на війні. Це може викликати як дратівливість та емоційність, так і навпаки – дитина може замкнутися в собі.

___________________________________________________________________________________________

Виснаження

   Щоб упоратися з усіма накопиченими завданнями, багато хто робить так: вирішують, що поки що не ходитимуть, скажімо, на малювання або танці — все одно сил на це під вечір майже не залишається. Коли ж і без малювання легше не стає, закидають ще що–небудь — прогулянку на свіжому повітрі, тощо. Щоб зараз ударно попрацювати, швидше покінчити з усіма завданнями, а вже потім зі спокійною душею зайнятися своїми захопленнями.
Але часу чомусь все одно більше не стає. І може виявитися, що начебто ви майже нічого не робите, а сил під вечір ледь вистачає на те, щоб позалипати півгодинки в фейсбук. Навіть пара сторінок книжки чи епізод серіалу здаються чимось важким.
Життя перетворюється на день бабака: робота, дім, сон, знову робота. Через кілька місяців дедлайни вже встигають не тільки згоріти, а й перетворитися на попіл, і відповідь на робочу пошту — це вже подвиг.
Ось так непомітно для себе ви потрапляєте у воронку виснаження.

Що таке воронка виснаження?

 На перший погляд, логічно відмовитися від “другорядних” справ, якщо не справляєшся з основними. Багато хто чинить саме так — і опиняється на самому дні воронки виснаження.
Виявила цей феномен і ввела поняття “воронка виснаження” шведська психіатриня Марі Осберг. Вона більше 15 років вивчає тему вигорання і активно використовує цей термін у своїх роботах.
По суті, воронка виснаження — це рух від точки, коли життя б’є ключем і ви активні та працездатні, до повного вигорання. У воронку ми потрапляємо через те, що залишаємо у своєму житті занадто багато роботи і занадто мало відпочинку.
Верхня частина воронки — це збалансоване життя, в якому є місце і роботі, і спілкуванню з друзями, і хобі, і розвагам, і повноцінному відпочинку. А вузьке денце — це повне вигорання: життя звузилося до сну і роботи і більше не приносить радості.

Як людина потрапляє у воронку виснаження?

Стало більше роботи або рутинних виснажливих завдань. Навантаження зростає, справлятися все складніше. Людина починає скидати, як їй здається, “баласт”: перестає, наприклад, ходити на гуртки або скасовує щотижневі зустрічі з друзями.

Порушення балансу

Різні заняття впливають на нас по-різному. Є ті, що буквально “висмоктують” людину — важка ненависна робота, спілкування з токсичними людьми, побут і рутина. І ті, які формально забирають час і фізичні сили, але водночас заряджають, наповнюють натхненням, радістю, надають сенс життю. Наприклад: творчість, спорт, спілкування з родиною. Важливо, щоб ці два типи справ були в балансі.
Коли людина відмовляється від того, що дає їй радість, вона починає стрімкий рух до дна воронки. Вона втомлюється, повсякденні завдання забирають більше сил, ніж зазвичай, псується настрій. На цьому етапі людина вже може зіткнутися з безсонням, дратівливістю, поганим самопочуттям, апатією.

Дно воронки

Життя складається тільки з важливих і термінових справ, ні на що інше немає ні часу, ні сил. Людина на цьому етапі вже абсолютно не вивозить і не розуміє, як далі жити: вона пригнічена, нічого не тішить, здається, що все безнадійно і безглуздо. По суті, це вигорання. А іноді навіть депресія.
Чи зможе людина вибратися з воронки виснаження самостійно, без допомоги фахівців, залежить від глибини занурення і ступеня емоційного вигорання.

Як же не потрапляти у воронку і почати з неї вибиратися? Ось п’ять важливих принципів:

1. Тримайте паузу і фокус уваги.
Запитуй себе протягом дня: “Який у мене зараз рівень енергії? Як те, що я роблю, просуває мене до підвищення якості життя?”. Намагайтеся утримувати у фокусі уваги те, що робить ваше життя радіснішим, комфортнішим і насиченішим.

2. Рухайтеся і дихайте: піклуйтеся про тіло.
Так, так. Ресурс тіла робить свій досить великий внесок у продуктивний стан. Почнемо з гігієнічних процедур: душ, за можливості контрастний. Рух, який вам у радість: танцюйте, плавайте, катайтеся на велосипеді, гуляйте на природі, загалом оберіть собі рухову активність до смаку. Вона підвищить рівень гормону щастя.

Дихайте — дихальні практики нормалізують обмін речовин, підвищують імунітет і наближають до стану гармонії, здоровий сон, регулярне харчування.

3. Дружіть із принципом “Я о’кей і світ о’кей”.
Принцип о’кейності говорить про те, що зі мною все гаразд, і з іншою людиною теж все гаразд, навіть якщо вона дотримується протилежної позиції. Я цінний і гідний поваги, і ти цінний і гідний поваги. Мої думки, почуття, дії важливі та цінні, і думки, почуття і дії іншої людини теж важливі та цінні. Дотримання цього принципу дасть змогу підвищити якість спілкування з друзями.

4. Довіряйте внутрішньому діалогу: відстежуйте свій емоційний фон і думки.
Введіть для себе правило ставити собі запитання: “Що зі мною відбувається зараз?”, усвідомлювати свої почуття, а також хвалити себе навіть за найменші досягнення: “Я гідний!”, “Я добряче постарався!”, “Я у себе розумник (розумничка)!”, а можливо, щось іще — те, що відгукується і допомагає налаштуватися на радість і щастя.

5. Частіше посміхайтеся.
Посмішка — це найлегше розпізнаваний мімічний прояв радості. Посмішка активує зв’язок “мозок–тіло”, посилаючи сигнал, що ми щасливі, і мозок починає вироблення гормонів щастя.
Якщо ж ви розумієте, що сил на відновлення себе у вас уже немає — важливо звернутися по допомогу до психолога і за підтримки фахівця почати шлях підйому своєї життєвої енергії, повернення якості життя і виходу з воронки виснаження.

Як не потрапити у воронку і що робити, якщо все–таки потрапили?

Зробіть невелику вправу. Випишіть справи, що запам’яталися за день, і біля кожної поставте “+” або “-” залежно від того, наповнюють вони вас чи спустошують.
Тут важливо не підходити до завдання формально і прислухатися саме до своїх відчуттів: когось окриляють посиденьки з друзями, когось — інтенсивне тренування, а когось — генеральне прибирання.
Коли всі плюси і мінуси розставлені, можна ще раз озирнутися на звичайний список справ у своєму щоденнику й оцінити, як там справи з балансом. Необов’язково планувати день так, щоб плюсів і мінусів було порівну — це не завжди можливо. Але потрібно прагнути до того, щоб хоча б парочка справ, що заряджають, у списку була.
Якщо їх там немає, варто подумати, як себе порадувати, і запланувати ці радості. І спробувати скоротити ті справи, які витягують занадто багато енергії. Звільнятися і брати відпустку — не завжди розв’язання проблеми, але можна, наприклад, перестати прасувати підковдри або їздити кожні вихідні до мами на дачу.
Небо на землю не впаде, зате з’явиться час на те, щоб поліпити з глини або піти на прогулянку. А там, дивись, і життя налагодиться.

___________________________________________________________________________________________

Рекомендації від інституту психології здоров’я 

Якщо здається, що важкі та нав’язливі думки ніби чіпляють на гачок, відчувається роздратування, людина замикається в собі, чи просто не може встати з ліжка й почати день, то можна спробувати цю вправу.
Також бувають випадки, наприклад, коли при спілкуванні зненацька з’являються тривожні думки. Людина вже не в розмові. Тоді треба звернути увагу на негативні думки, відчуття чи фізичний дискомфорт, які «висмикнули». Ніби подивитися на них і назвати:
«Ось думки про родину»
«Ось страх майбутнього»
«Ось болісний спогад про…»
«Ось гнів»
«Ось важкість у грудях»
«Ось тиск у голові»
Тощо.
Для початку так. Але якщо додати фразу «я звертаю увагу на…», то відчепитися з гачка стане ще простіше.
«Я звертаю увагу на думки про родину»
«Я звертаю увагу на страх майбутнього»
«Я звертаю увагу на болісний спогад про…»
«Я звертаю увагу на гнів»
«Я звертаю увагу на важкість у грудях»
«Я звертаю увагу на тиск у голові»
Зафіксувати. Тепер треба перенаправити увагу назад на ситуацію. Що там друзі, про що мова? Повертатись до них. Треба намагатись повністю включитися в реальність, у те, що відбувається зараз.
Ця вправа допомагає не втрачати себе та фокус своєї уваги на головному.

___________________________________________________________________________________________

Методика призначена для відбору на різні типи професій відповідно до класифікації типів професій

 

_____________________________________________________________________________________

Як батькам реагувати на надмірні емоції дітей

Дорослішання дітей може супроводжувати надмірний прояв ними емоцій у різних життєвих ситуаціях. І доволі часто батьки збентежені цим, не знають, як краще реагувати на такі емоційні прояви. Вони можуть у відповідь не стримувати власних почуттів, що негативно впливає на стосунки з дитиною та емоційний стан родини в цілому.

Емоції – це сигнали реагування людини на те, що відбувається навколо (приємні чи неприємні ситуації, наявність безпеки чи небезпеки, ін.). Якщо ми розуміємо, про що саме сигналізують нам наші емоції, то можемо змінити щось у своєму житті або ж навпаки – залишати незмінним.

Що важливо пам’ятати батькам, коли дитина проявляє емоції – у картках з рекомендаціями.

За потреби зверніться до психолога, який порадить, як краще керувати власними емоціями та підкаже, як навчити цьому вашу дитину.

___________________________________________________________________________________________